Берегово – від давніх часів до сьогодення

Берегово або Берегове (угор. Beregszász) — місто в Закарпатській області, районний центр Берегівського району. Розташоване на заході Берегівського низькогір’я, над річкою Верке, за 70 км на південний схід від Ужгорода, в 5 км від міжнародного пункту перетину кордону з Угорщиною «Лужанка-Beregsurány (Берегшурань)». Населення – близько 24 тисяч чоловік.

На території нинішнього Берегова археологами були виявлені сліди стоянки людини епохи пізнього палеоліту (понад 12 тисяч років тому), поселення епохи неоліту (IV – III тисячоліття до нашої ери), епохи пізньої бронзи (ІІ тисячоліття нашої ери) та часів гунів (IV – V століття). Ще в XVII cтолітті угорський історик та церковний письменник Паріз Ференц Папої висунув гіпотезу, ніби в ІІ – V століттях нашої ери на території нинішнього міста існувало поселення Перегіум, одне зі східних прикордонних укріплень Римської імперії. Втім, наразі ця гіпотеза нічим не підкріплена.

Перша письмова згадка про поселення датується 1063 роком, йдеться про маєток герцога Ламперта (Villa Lamperti), наймолодшого сина угорського короля Бейли I. В 1141 р., після багаторазових нападів половців король Гейзо ІІ запросив до переселення у місто саксонців. З цим пов’язана поява в різних назвах міста кореню «сас», що змінювалась від «Лампертхаза» (дім Ламперта) до «Лампертсас» та «Лумпрехтсас». Існує також легенда про засновника міста пастуха Саса, який після бійки двох биків, у полі на місці нинішньої римо-католицької церкви знайшов великий скарб і побудував храм, а навколо неї місто, яке пізніше назвали Берегсасом. Втім, це лише легенда.

Пам’ятна дошка на честь Ламперта на вулиці Князя Ламперта

В 1241 році багатотисячна армія хана Батия пройшлася краєм, і серед інших поселень, вщент зруйнувала Лампертсас. Зокрема, було знищено католицький храм, збудований в 1100-му році. В 1247 році угорський король Бейла IV надав поселенню статус королівського міста. В 1261 році Лампертсас стає адміністративним центром комітату Берег (або Березького комітату, до якого входила значна частина Закарпаття, з нинішніми містами Воловець, Свалява, Мукачево, Іршава, також східна частина Соболч-Сотмар-Березької області Угорщини). У 1342 році Лампертсас отримує маґдебурзьке право.

В 1499 році місто вперше згадується під назвою Береґсас. В 1522 році угорський король Лайош подарував місто своїй дружині Марії Габсбург, в 1595 Береґсас переходить до рук трансільванського князя Жіґмонда Ракоці. В 1657 році рейтари польського князя Любомирського, під час карального походу в якості помсти князю Ракоці, разом із великою кількістю сіл краю понищили й Берегсас, спаливши католицький костел, в якому ховалися жителі міста. В 1661 році місто піддалося нападу кримських татар, які були союзниками Туреччини в війні з Угорщиною. В 1686 році місто стало ареною боїв між австрійськими військами та угорськими повстанцями (куруцами), очолюваними графинею Ілоною Зріні. Під час вилазки з осадженого Мукачівського замку до Берегсасу, куруци підпалили католицький храм, знищуючи габсбурзьких військових, які ховалися за стінами костелу. Пожежею було охоплено все місто.

Костел на літографії 1862 року

У 1703-1711 роках, під час національно-визвольної війни угорців під проводом князя Ференца Ракоці II, Берегсас разом з двома меншими містами Березького комітату, Вари та Торпо, був одним з вогнищ, з яких почалось повстання. В 1728 році, після поразки угорської революції, Береґсас переходить до рук єпископа, графа Лотара Франца Шонборна, чим було покладено початок пануванню династії Шонборнів в регіоні.

У 1848–1849 роках 60 мешканців міста вступили в ряди гонведів (захисників Батьківщини) в ході визвольної боротьби угорців проти австрійських Габсбургів. В 1852 році в місті з візитом перебував австрійський імператор Франц Йосип I. В 1872 році з залізничної станції Береґсас відправився перший потяг за маршрутом Береґсас–Чоп–Будапешт.

Вокзал у Берегові на старовинній листівці 

В 1880 році в місті сталася величезна пожежа, більшість будівель згоріла. Значну часину коштів на відновлення міста було отримано завдяки сім’ї Ліннер, яка заклала для цього свої виноградники. Обличчя «старого Берегсасу» було сформоване здебільшого після цього відновлення, переважним стилем нових будівель став класицизм.

В 1919 році, після поразки у Першій світовій війні та розвалу Австро-Угорської імперії, в березні в місті проголошено радянську владу, в квітні його окупували румунські війська, наприкінці року згідно Сен-Жерменського та Тріанонського договорів, Берегсас разом із сучасною Закарпатською областю переходить до Чехословацької республіки. 29 лютого 1920 року територія Закарпаття в якості окремої адміністративної одиниці отримала назву «Підкарпатська Русь», під яким знаходилась до 1938 року. В період належності до Чехословаччини місто перейменували в Берегово, воно втратило статус адміністративного центру. В місті була побудована сучасна на той момент лікарня, а також кілька будівель в прогресивному стилі «функціоналізм».

Лікарня у стилі “функціоналізм”

В листопаді 1938 року внаслідок рішень Віденського арбітражу Берегово разом з частиною Закарпаття увійшло до складу Угорщини, було повернуто його ім’я Берегсас. В квітні-травні 1944 року, після державного заколоту в Угорщині, коли влада в цій союзниці нацистської Німеччини перейшла безпосередньо до нацистів, на території держави почався геноцид єврейського населення. Євреї Берегова та Закарпаття також були в короткий час депортовані до таборів смерті, де більшість з них загинула. В жовтні 1944 року, з приходом радянської Червоної Армії на Закарпаття, була проведена депортація угорських та німецьких чоловіків до концтаборів (під приводом так званої триденної «маленької роботи»). Третина депортованих загинула.

В 1945 році прорадянська Чехословаччина відмовилась від Підкарпатської Русі на користь СРСР, і 22 січня 1946 року на території краю була створена Закарпатська область в складі Української РСР. Тоді ж місто знов перейменували в Берегово, воно стало центром Берегівського району.

В радянській період (1946-1991 рр.) в місті було побудовано багато промислових підприємств, створені нові житлові райони багатоквартирних будинків. В місті було розміщено Закарпатську геолого-розвідувальну експедицію, для сотень працівників якої був створений новий житловий мікрорайон. Вина виноробного підприємства «Радгосп-завод «Берегівський», створеного в 1954 році на базі колишньої літньої резиденції графа Шонборна, стали відомими на території всього Радянського Союзу.

Адмінкорпус Берегівського винрадгоспу в колишньому мисливському палаці Шонборнів 

Отримали широкого визнання вироби меблевої фабрики. В 1967 році в місті було відкрито навчально-спортивну базу „Закарпаття” на базі термальних вод (кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієві води високої мінералізації), що виходять на поверхню зі свердловин півторакілометрової глибини.

З 1991 року місто є районним центром в складі незалежної держави Україна. В 2001 році Берегово отримало статус міста обласного підпорядкування, того ж року було відкрито консульство Угорської Республіки. В 2020 році, після завершення адміністративної реформи, Берегово стало складовою частиною новоствореної Берегівської територіальної громади. Разом з містом до Берегівської ТГ входять села Яноші, Балажер, Гать, Чикош-Горонда, Геча, Кідьош, Велика Бакта, Бадалово, Галабор, Бене, Боржава, Вари, Мужієво, Чома, Четфалва, Оросієво.