Боржава та Вари
Боржава – це невелике село (населення – 1500 чол.), розташоване на правому березі однойменної річки, в 11 км на південний схід від Берегова.
Назва та історія села пов’язана з іменем фортеці (замку) Боршо, яка в ІХ столітті контролювалося Болгарським царством. Згідно записів угорського літописця Аноніма, в 896 р. угорські племена на чолі з Арпадом захопили цю фортецю після триденної облоги. В ХІІ столітті поселення з фортецею було в стадії розквіту, перебуваючи в статусі окружного та релігійного центру.
Фортеця знаходилась між нинішніми селами Боржава та Береги, після нашестя орди Батия в 1241 році вона була розорена, навколишні землі залишились практично без населення. Лише в XIV столітті в п’яти кілометрах від нинішнього села Вари заможною родиною Боржоваї було засноване нове поселення, сьогодні відоме як Боржава.
В 1552 році в селі був заснований реформаторський приход, який перебрав до себе церкву, збудовану в XIV столітті. Будівля була перебудована в 1830 році, із збереженням деяких середньовічних елементів. В 1987 році була проведена ще одна реставрація. Храм віднесено до пам’яток місцевого значення.
Найвидатнішою принадою села по праву є однойменна річка Боржава.
Село Вари (населення – 3 000 чол.) знаходиться в 11 кілометрах на південь від Берегова та в трьох – від залізничної станції Боржава, в низовині, де річка Боржава впадає в Тису.
Згадана вище фортеця знаходилася приблизно на місці нинішніх Варів. Засноване навколо фортеці село стало окружним та релігійним центром. В 1320 році в письмовому документі фігурує Боршовавар (від угорської «вар» – замок), себто «замок Боршова». В 1214 році поселення навколо замку стає центром створеного комітату Боршоа. В середині XIV століття Вари отримали статус міста, яке стало власністю королеви Єлизавети Боснійської, дружини короля Угорщини та Польщі.
Сьогодні від замку, з якого почалося утворення сіл Вари та Боржава, практично нічого не залишилося. Вважається, що залишки Боржавського замку знаходяться в декількох сотнях метрів від угорського кордону, на південній околиці села Вари, в трикутнику, утвореному в місці злиття річки Боржави з Тисою. Нове русло Боржави огинає городище із заходу, частково проходить по його території.
Найвидатнішою з пам’яток села Вари є колись католицький, а нині реформатський храм, в якому упізнаються ознаки оборонного костелу. Історики датують появу цього храму XV століттям. Оскільки у XV столітті Боржавський замок був практично зруйнованим, то функції оборони міг брати на себе храм, оточений стіною з бійницями. В 1593 році населення містечка Вари переходить у реформатську конфесію, і храм міняє свій статус. В той час при церкві відкривається церковна школа. В ході польського (1657) та турецького (1660) руйнувань храм отримав серйозні ушкодження. Після цього споруду реконструювали, збільшили в розмірах, укріпили контрфорсами. В 1795 році дзвіниця була перебудована, в її верхньому ярусі був вмонтований механічний годинник. У 1989 році на стіні церкви було відкрито пам’ятну дошку на честь Томаша Есе, учасника визвольної війни угорців 1703-1711 років. В 2000-х роках храм був частково відремонтований та реставрований.
В наш час село Вари двічі, в листопаді 1998-го та в березні 2001-го зазнало значних руйнувань від повеней. Зокрема, в 1998-му було практично повністю зруйновано третину села. Невдовзі на місці змішаних із землею розвалин були побудовані нові будинки на високих, залізобетонних фундаментах, згодом навколо села було зведено потужну протипаводкову систему з високими дамбами.
