Гать та Чикош-Горонда

Село Гать (населення – близько 3.000 чоловік) знаходиться приблизно посередині між Берегово (до якого 12 км) та Мукачево (16 км), через село проходить річка Мерце. Подорожуючим воно відоме як село, в якому в розпал туристичного сезону ледь не біля кожної придорожньої хати влаштований торгівельний пункт – не лише звичні для місцевості овочі-фрукти, але й крам, необхідний для купання (надувні круги, рушники тощо), іграшки, віники і безліч іншого.

Найцікавіша архітектурна споруда Гаті – мурована реформатська церква, яка поєднує в собі класичний та романтичний стилі. Церкву збудували в 1828 році замість дерев’яної, зведеної сотнею років раніше. Нещодавно церкву відреставрували, замінивши дахове покриття.

Ще одною видатною спорудою Гаті є будівля місцевого млина, збудованого орієнтовно в 1920-1930-х рр. Одна частина цього млина нещодавно переобладнана в паб з назвою «Ari Zona», доволі привабливий.

Інша частина виставлена на продаж. Було б дуже добре, якби знайшлися бізнесмени, які б дали раду і цій пам’ятці технічної культури минулого століття.

При в’їзді в Гать з боку Берегова розташована сучасна садиба видатної оперної співачки Гізели Циполи, яка народилася в цьому селі в 1944 році. У 1969—1988 роках пані Ципола була солісткою Київського театру опери та балету, виконавицею понад п’яти десятків класичних оперних арій. В 1976 році, на міжнародному конкурсі вокалістів в Японії, Гізела Ципола була визнана однією з кращих в світі виконавиць партії Чіо-Чіо-Сан в опері “Мадам Батерфляй”. В рідне село співачка повернулася після завершення опереної кар’єри в середині 1990-х. В селі живуть також її численні родичі.

В трьох кілометрах в бік від траси Берегово-Мукачево, між селами Яноші та Гать, серед полів осушеного Чорного Мочара, знаходиться село Чикош-Горонда, одне з найменших на Закарпатті, його населення становить не більше 70 осіб.

В минулому це село було значно населенішим та жвавим. Його назва походить від угорського «чикош» – кінський пастух. Засноване було на межі 19-го та 20-го століть як хутір, разом із іншим – Нярош-Горонда, нині зниклим. Обидва хутори відносилися до господарства графів Шонборнів, тут проживали селяни, які займалися землеробством та тваринництвом. Працювали й сезонні робочі з гірських сіл, випасаючи кількасот голів великої рогатої худоби.

В 1900 році на двох хуторах проживало понад триста працівників. В 1928 році сім’я Шонборнів продала свої угіддя Акціонерному Товариству «Латоріца». В 1930-х до ферми в Нярош-Горонді проклали 6.5 км гілки вузькоколійної залізниці, від станції Кідьош, аби два місяці на рік возити сіно, солому та зерно. Сьогодні «Нярошкі» вже нема й на карті, лишилося хіба кілька руїн колишніх ферм радянської доби.

В повоєнну радянську епоху в селі Гать, до сільради якого відноситься й Чикош-Горонда, був влаштований племінний завод «Закарпатський». Тут масово розводили коней, корів, свиней та овець. В скруту перших років української незалежності господарство повністю занепало, та так і не відродилося.

Сьогодні ж слово «Чикош» (так зазвичай називають село) асоціюється не з тваринництвом та пасовищами, а з психлікарнею. До відділення психлікарні веде дорога, яка відгалужується від шляху до Чикошу-Горонди.  З 2001 року в корпуси, що до того належали військовій частині, почали переселяти пацієнтів Берегівської обласної психіатричної лікарні. В колишньому військовому містечку, відремонтованому частково за державні гроші, частково коштом   голландських благодійників та французької гуманітарної місії „Опіка без кордонів”, нині перебуває кількасот душевно хворих.

Про колишню військову частину в тутешніх лісах нині мало що відомо. І не дивно – вона була засекреченою, а ті, хто ніс в ній службу, звалися «глухонімими» – тобто, зобов’язаними тримати військову таємницю. Тільки після розвалу СРСР стало видно те, що роками ховали під маскировкою та режимом секретності.
Під Чикошем тримали бойові ракети , в прихованих під земляними насипами бункерах.  Нині таких бункерів, напівзруйнованих, в лісі за психлікарнею кілька, є також низка невеликих бомбосховищ, зруйновані гаражі та інші рештки військової інфраструктури.

Щодо самої Чикош-Горонди, то колись в селі була старовинна садиба керуючого маєтками та сільгоспроботами, в який згодом розмістили контору племінної станції.  Однак в 1990-х роках, після занепаду установи, приміщення розібрали на цеглу, так, що й сліду не залишилось.

Є в селі одна цікава споруда – будинок для селян, зведений, скоріш за все, за чехословацької доби. Це одноповерхова будівля з п’яти з’єднаних між собою в формі cходів будиночків, кожен на дві родини – цікавий взірець «соціального житла» першої половини 20-го століття. В ній мало б жити десять родин, але сьогодні кілька приміщень пустує.

Є в селі стародавня, вочевидь, чехословацького (1920-1938 рр.) періоду, водонапірна башта. Вона відремонтована і в прийнятному стані.