Гут
Серед мешканців Берегівщини село Гут (населення близько 1300 чоловік) відоме насамперед великим лісовим масивом, який вже оцінили й грибники-туристи. Зазвичай, екскурсії до лісу починаються з зупинки на повороті з головної траси, «біля лева» (дивного пам’ятника соцреалізму, нині ще й кітчево розфарбованого згідно сучасних культурних тенденцій). В сезон тут має місце активна торгівля щойно зібраними грибами.
Натомість серед любителів історії та оборонних споруд село Гут відоме своїм замком «Гутівар» – одним з найменш вивчених укріплень Закарпаття. Про цей форпост практично нічого не відомо, тільки окремі угорські дослідники мимохідь згадують Гутівар в своїх працях. Немає точних відомостей, коли в районі сьогоднішнього села Гут з’явилось перше міцне укріплення. Можливо, це сталося ще на першому етапі формування кордонів угорського королівства, тобто в 11-му столітті. Для будівництва була обрана ділянка в місці злиття двох річок – Єсено (Jeszeno) та Нодьвіз (Nagyviz). Навколишні землі були сильно заболоченими, що сприяло природному захисту укріплення, яке було посилене насипним валом та ровом. Пізніше укріплення стало замком, що мав грушевидну форму (принаймні, так його бачать угорські історики).
Замок став центром володінь угорського роду Гуті, від цього імені отримало назву і село, и сам замок («Гуті вар», «Guti var»). Цікаво, що в народі це укріплення назвали «Кішмункач» («Kismunkacs»), тобто «Малий Мункач», по сучасному – Мале Мукачево. Історія «Гуті вара» закінчилася в 1566 році, коли село разом із замком знищили татари в ході свого чергового набігу.
На жаль, сьогодні побачити якісь руїни, на кшталт живописних решток Невицького, королевського «Нялабу» чи виноградівського «Канкова» не вийде. Можна хіба визначити місце, де він був, бо відомо – на території укріплення нині розмістилися реформатська церква, дитячий садок, школа та інші будівлі. Можна простежити залишки земляних укріплень на протязі всього періоду, видно також рви та рештки валів. В селі є вулиця із назвою «Kismunkacs», якраз в районі зниклого замку.
В самому селі вартий уваги реформатський храм 1830 року, поруч з яким є невеликий монумент на честь загиблих в Першу світову війну.
В сквері в центрі села є незвичний пам’ятник королю Іштвану. Зазвичай по селах ставлять дерев’яні скульптури хрестителю угорців, а в Гуті в 2001 році постав «Stephanus Rex» із заліза.
На околицях Гуту є цікавий залишок радянського військового комплексу – низка бункерів, в яких стояли потужні ракетні тягачі, а самі ракети ховались в розташованому неподалік селі Чикош-Горонда. В наш час бункери використовують як сховища яблук з розбитого поруч інтенсивного яблуневого саду. Віднедавна бункери стали використовувати й в розважальних цілях – власники влаштовують в них тематичні вечірки (музики на платівках, рейв-паті тощо).
