Квасово

Невелике село Квасово (населення – близько 900 чоловік) розташоване в мальовничій місцевості правого берега річки Боржава, у 18 км від Берегова. Існують дві основні версії назви села – одна про її слов’янське походження, друга – угорське. В обох випадках йдеться про так звані «природні квасци» – галуни, мінерали, які здавна добувались з місцевих пагорбів, та застосувались як фарбники, дубильні речовини тощо.

Найвидатнішою архітектурною пам’яткою Квасова є руїни замку, єдиного, що хоча б частково зберігся на території Берегівщини. Мурований замок був збудований на одному з пагорбів у ХІІ –ХІІІ столітті, під час перебування села в складі королівської корони, в період укріплення кордонів угорського королівства зведенням мережі форпостів. Для будівництва замку була обрана невелика скеля в ста метрах від річки Боржави, яку з пологої сторони оточили глибоким ровом. Основна частина замку була збудована пізніше, в ХVI столітті.

Основою укріплення слугувала вежа-донжон, діаметром близько 12 метрів, зі стінами 2-метрової товщини. Згодом замчище було оточене стіною метрової товщини, і набуло форми трикутника зі сторонами 40, 30 та 30 м. Під захистом стін знаходилися господарські будівлі, в замку був виритий колодязь. Перша згадка про укріплення в Квасові датується 1390 роком. В середині XVI століття черговий власник, Павло Мотузнаї,  почав використовувати замок як прикриття для грабунку купців та нападів на інших феодалів. Цей період тривав недовго, з 1557 по 1563 роки, але став найвідомішою віхою в історії квасівського замку, оскільки в популярній літературі за цей епізод замок прозвали розбійницьким. В 1563 році угорський сейм на прохання дворян Березького комітату постановив зруйнувати замок, а майно власника конфіскувати. Але рішення сейму було виконане тільки частково, бо коли військо королівських солдат та дворянських ополченців увійшли в замок, той виявився порожнім – його власник завчасно покинув маєток. Майно було пограбовано, укріплення частково понищено та підпалено.

У XVII-XVIII століттях замок був жилим, в ньому були збудовані двоповерхові приміщення з просторими підвалами.

Протягом ХІХ-ХХ століть замок поступово повністю розібрали на будівельні матеріали.  Сьогодні замку як такого вже нема, є лише рештки стін та вежі, які потребують регулярної розчистки від рослинності, консервації та збереження. Руїни Квасівського замку Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761 були занесені до переліку Пам’яток архітектури національного значення.

В ХІХ столітті поміщик  Погані збудував в безпосередній близькості від замку садибу. Цей палац в радянській час використовувався для зберігання агрохімікатів, і був повністю занедбаним. У відносно автентичному вигляді збереглися тільки підвальні приміщення садиби. Будівля ж була перебудована останніми роками. За планами нового власника, «садиба Погані» буде використовуватись в культурних заходах та як туристичний об’єкт.

Найвидатнішою культовою спорудою Квасова є мурована церква Свято-Покровської парафії, грекокатолицької громади, до якої належить практично все село. Храм зведений в 1895 році на місці дерев’яної церкви XVIIІ-го століття. На двох мармурових таблицях, що висять при вході до церкви, виписані імена усіх священників, які вели в селі службу, починаючи з 1735 року. В 2011 році церква була відремонтована з оновленням фасаду. Неподалік від церкви розмістилась церковна фара (будинок священника), збудована в 1913 році, реставрована в 1993-1994 рр.

На подвір’ї біля сільської ради в 2012 році в пам’ять про штучний голод 1932-1933 років, поставили пам‘ятний знак жертвам Голодомору. І це була не просто данина історії – адже в Квасові мешкала жінка, яка в дитинстві, проживаючи на території радянської України, перенесла жахи тої трагедії.

В приміщенні сільської середньої школи влаштовано музей із краєзнавчою інформацією про історію села Квасово, життя та побут жителів навколишніх сіл та культуру району.

Після двох руйнівних паводків 1998 та 2001 років село державним та європейським коштом обнесли надійними дамбами, а в 2006 році це досягнення вшанували унікальним пам’ятником дамбі, із символічним зображенням дитячих долонь на камені.

На честь добросусідства із Європою в центрі села розбитий сквер, в якому між славетних квасівських валунів майорять прапори Квасова, України та Євросоюзу.

А в пам’ять за українцями, котрі віддали свої життя за європейський вибір України під час Революції Гідності, в Квасові розбили великий меморіальний сквер «Алея героїв».

Окрім архітектурних пам’яток, є у Квасова й безцінна природна спадщина. На рівнині північніше села, у межиріччі Великої і Малої Боржави, знаходиться ботанічна пам’ятка загальнодержавного значення – урочище Оток (або «Атак»). Природний заповідник було створено у 1975 році на площі 52 гектари. Тут збереглися залишки рівнинних дібров з дубовими пралісами та різноманітними рідкісними рослинами – білоцвіт весняний та літній, конвалія звичайна, реліктовий плющ звичайний тощо. Пам’ятка природи загальнодержавного значення «Атак» та заповідне урочище «Боржава» включені до складу Боржавського масиву Регіонального ландшафтного парку «Притисянський»