Це варто побачити

Маючи древню та бурхливу історію, місто Берегово насичене гарними та цікавими пам’ятками архітектури.

Найвідомішою будівлею міста є сьогоднішнє приміщення Закарпатського Угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ, в минулому – Палац комітатского суду, на центральній площі Л. Кошута. Цей архітектурний колос збудували усього за два роки. У 1907 році, після оголошеного урядом королівської Угорщини конкурсу, був обраний проект архітектора Ференца Яблонського – у стилі французького бароко. За наступні два роки (1908-1909) проект був реалізований. В радянській час у історичній будівлі з 1944 по 1971 рр. розміщалась військова казарма, з 1971 по 2001 рр. – „Завод точної механіки”. З початку нового тисячоліття у колишньому Палаці комітатського суду розмістився Закарпатський угорський педагогічний інститут.

Неподалік інституту знаходиться триповерховий «палац Конта» – житловий будинок, збудований на початку ХХ ст. за проектом архітектора Томаша Мігая. На розі будівлі з 1989 р. стоїть погруддя угорського письменника Дюли Ійєша.

У дворі позаду Комітатського суду та «палацу Конта» знаходилась тюрма, збудована в 1865 р., нині там розмістився Закарпатський обласний архів.

На площі, поруч із палацом суду в 1909-1910 рр. був побудований готель «Гранд Роял», нині – гуртожиток для студентів Інституту. На стіні будівлі встановлена меморіальна дошка на честь угорського письменника Моріца Жигмонда.

Навпроти палацу знаходиться реформатська церква. Початок будівництва храму – 1775 р. В 1897 р. була проведена реконструкція церкви та дзвіниці. В 1918 р. храм згорів під час випадкової пожежі. В 1922 р. церкву реставрували, зокрема, замінили згорілий орган – інструментом фірми «Рігер», який діє й понині. Стіни храму увінчують низка меморіальних дошок на честь Жана Кальвіна та інших релігійних діячів, а також до 1100-річчя віднайдення угорцями Вітчизни.

На площі Л. Кошута знаходиться нинішній міський Палац культури, який розташувався в колишній Великій синагозі, збудованій наприкінці ХІХ ст. В 1970-х рр., після реконструкції, синагога втратила усі ознаки сакральної споруди та перетворилась на ординарну будівлю в стилі соцреалізму. В планах міської влади є повернення будівлі зовнішніх ознак колишньої синагоги. На стіні Палацу в 1994 р. розмістили мармурову дошку з написом трьома мовами (угорською, українською та івритом) – «Пам’яті багатьох тисяч євреїв з Берегова та Березької жупи, яких вивезено та знищено в фашистських концентраційний таборах в 1944 році».

За колишньою синагогою по вул. Сечені знаходиться двоповерхова будівля колишньої єврейської ритуальної лазні (міква), збудована в 1912 р. в стилі сецесія. Тепер в колишній лазні розмістився банк та інші установи. На протилежній стороні – низка будівель початку ХХ ст., серед яких нетиповим суто функціональним стилем вирізняється будівля колишнього готелю «Донат», збудованого в чехословацький період. Тепер тут розмістилось районне управління міліції.

Вирізняються оригінальністю два дзеркально розташованих один навпроти одного будинки в стилі модерн по вул. Сечені, відомі як Палац Кубовича (названий за колишнім власником, адвокатом Гейзо Кубовичем) та Палац Мейгеша (будинок міського архітектора Шамуела Мейгеша). Обидва збудовані на початку ХХ ст. Навпроти палацу Кубовича, на перехресті вулиць Зріні та Сечені, знаходиться будинок, де народився угорський письменник та архітектор Мігай Томаш, про що свідчить меморіальна дошка на стіні.

По вулиці Зріні знаходиться єдина діюча в Берегові, так звана мала синагога, збудована в 1920-х роках. На її будівлі влаштована меморіальна дошка в пам’ять про депортованих та загиблих євреїв.

Вулиця Зріні виводить на вулицю Хмельницького. Тут розміщена будівля міської ради, і ця установа діє тут з середини ХІХ століття. На внутрішньому подвір’ї міської ради знаходиться унікальна, найстаріша на Закарпатті, пожежна вишка (каланча), зведена в 1860-х роках, вмонтована в будівлю того ж часу. В будівлі сто років розміщувалась міська пожежна частина. Каланча знаходиться в аварійному стані та потребує ремонту, вхід на неї закритий.

Навпроти міської ради знаходиться будівля колишньої угорської королівської чоловічої гімназії, зведена в 1898-1901 рр. за проектом Лехнера Едена. Сьогодні це загальноосвітня школа з угорською мовою навчання.

Паралельні вулиці Сечені та Хмільницького виводять до залізничної колії та вокзалу, побудованого в 1884 році. Поруч з вокзалу проходить гілка вузькоколійної залізниці, яка веде до Малої вузькоколійної станції та депо вузькоколійних поїздів.

Від вокзалу недалеко й до будівлі першої електростанції міста Берегсас, яку було пущено в експлуатацію в 1908 р. Будівля станції, що працювала на дизельному паливі та виробляла постійний струм для невеликої кількості споживачів, добре збереглася та нещодавно відремонтована, на фасадній стіні є таблиця з датою пуску об’єкту. Начиння електростанції давно демонтоване, будівля використовується для виробничих потреб міської електромережі.

Від площі Героїв уздовж каналу Верке йде вулиця Стефаника, на якій стоїть будівля колишньої угорської королівської гімназії, зведеної в 1895 році в стилі романтизму. Сьогодні тут розміщена українська гімназія та середня школа. Перед гімназією за декоративною кованою решіткою розбитий невеличкий скверик з екзотичними рослинами. Стіни гімназії прикрашають пам’ятні дошки на честь людей, які навчалися або викладали в цьому закладі: архітектору Мігаю Томашу, хірургу Бертолону Ліннеру, археологу та етнографу Федору Потушняку, українському поету Василю Пачовському, а також на честь 100-річчя закарпатського «Пласту».

Суміжна з площею Л. Кошута площа Героїв є колишньою торгівельною площею, на якій проводились міські базари, адже вона лежить на перехресті головних доріг з Мукачева, Виноградова та угорського міста Вашарошнаменя. На площі на початку ХХ століття було збудовано два паралельно розташовані тотожні будинки торгівельного дому Конта. (На початку ХХІ ст. до одного з будинків був добудований додатковий поверх). Наприкінці 1930-х рр. на площі було зведено меморіал на честь загиблих в Першій світовій війні. В 1945 році пам’ятник було демонтовано, на його місці звели обеліск радянським бійцям 138-ї стрілецької дивізії, які загинули в бою за місто. В 2017 році в рамках реконструкції скверу обеліск переробили, і нині це меморіал на честь загиблих у Другій світовій війні.

В 2018 році на околиці скверу встановили скульптуру на честь Шарі Федак, видатної угорської оперної співачки, акторки та кіноакторки першої половини ХХ-го століття, уродженки Берегова.

Місце пам’ятки обране невипадково – адже навпроти, на перехресті площі Героїв та вул. Мукачівської знаходиться Закарпатський угорський драматичний театр, який розмістився в колишньому готелі «Орослан» (угорськ. – лев), збудованому наприкінці XVII століття в стилі бароко. На будівлі встановлено меморіальні дошки на честь угорського письменника Ференца Казінці та поета Шандора Петефі, які побували в місті.

Від площі Л. Кошута в бік Мукачева йде вулиця Мукачівська, на якій, окрім фасадної частини колишнього готелю «Орослан», знаходиться бувша будівля управління Березького комітату, нині – Берегівський медичний коледж. Будівля управління комітатом була зведена в 1880 – 1890 рр. замість невеликого будинку, в якому 18 березня 1880 р. сталася пожежа, що перекинулася на місто та практично знищила більшість його будівель. Нове управління розмістилося в великій двоповерховій будівлі з дев’ятьма пілонами на фасадній частині та двома крилами на внутрішньому дворі. На фасаді будівлі відкриті меморіальні дошки на честь історика Тиводара Легоцького (який свого часу в актовому залі комітатського управління презентував свою монументальну 3-томну працю «Монографія Березького комітату»), та жупана (губернатора) Березького комітату Віктора Магошлігеті-Гогоро.

На цій же вулиці, з протилежного боку, біля автобусної зупинки, розташований збудований в 1912 році двоповерховий будинок Конта, в якому розмістилась Берегівська школа мистецтв. На фасаді школи встановлено меморіальні дошки угорському поету Дьєрі Дежеву, композитору Бейло Бартоку та оперній співачці Анні Баті.

Ще далі на вулиці Мукачівській знаходиться розкішний палац, побудований в 1912 році для вже згаданої видатної оперної співачки та кіноактриси Шарі Федак. В радянський час в конфіскованому палаці розмістили дитячий садок санаторного типу, в наш час будівлю передали у власність єпископату Закарпатської реформатської церкви. На території палацу встановлено меморіальний пам’ятник на честь реформатських священиків, репресованих сталінським режимом. Фасад палац прикрашає пам’ятна дошка в честь власниці будинку Шарі Федак.

Вулиця Мукачівська закінчується частиною Берегова під неформальною назвою Чопівка (угорці ж називають цю частину «Ардов»). Це – давнє село, яке було приєднане до Берегова в 1970-х роках. Дослідник краю Елек Фийнеш в сердині ХІХ ст. описував Ардо як доволі велике село. Колишнє село, а нині район на околиці Берегова має низку цікавих архітектурних пам’ятників. Насамперед, це збудована в готичному стилі церква XIV століття, яка в епоху реформації стала реформатським храмом. В радянський час, в 1973 р., в церкві влаштували музей атеїзму, в часи української незалежності повернули вірянам. Під час останньої реставрації фрагмент кам’яної кладки церковної стіни залишили нештукатуреним, для того, аби можна було уявити собі первинний вигляд храму. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761. в якості костелу XIII-XV ст. церква віднесена до Пам’яток архітектури національного значення.

Іншою видатною спорудою «Чопівки» є маєток Жигмонда Перені, що знаходиться в парку біля автодороги. Одноповерхова садиба збудована на початку XVIII століття, тут народився барон Жигмонд Перені (1783-1849 рр.), мученик угорської визвольної війни 1848-49 рр., страчений австрійцями. Садиба відремонтована грантовим коштом і знаходиться у власності Закарпатського угорського інституту, але вхід до скверу, який оточує будівлю, закритий від вільного відвідування.

Через канал Верке Берегово з’єднує низка мостів, найстарішим з яких є так званий Горбатий міст в центральній частині міста. Кам’яний міст з потужними опорами та трьома прольотами, в центральному з яких протікає канал, був збудований в 1853 році (за іншими даними, дещо пізніше, орієнтовно біля 1880 року). Даний міст є найстарішим мостом Закарпаття та одним з найстаріший мостів України. Міст перебуває під загрозою руйнування через щільний транспортний потік, особливо вантажний.

Поблизу мосту розташована будівля колишнього панського казино. Одна з найгарніших споруд міста була збудована в 1912 році в стилі сецесії з елементами «арт-нуво». Свого часу казино було центром культурного та громадського життя всього комітату. В радянський час в приміщенні казино було влаштовано ресторан, в наш час це також ресторан та готель. Влітку 2005 пожежею було знищено дах ресторану, який невдовзі було замінено візуально ідентичним. Перед будівлею колишнього казино встановлено бронзову скульптуру угорського поета Шандора Петефі, з боку – мармурове погруддя учасника визвольної війни 1703-1711 р. Томаша Есе.

Навпроти казино знаходиться найстаріша споруда міста – католицький костел Воздвиження Святого Хреста. Часом його першого зведення вважають 1100 рік, цю дату висічено на одному з віконних прорізів. Збудований в романському стилі, храм був знищений татарами в 1241 році, і заново зведений в 1418-му. В 1519 році костел отримав статус собору, а через півтора століття, в 1657 був практично зруйнований польськими військами. Був також підпалений повстанцями у 1686 році. Відродження храму почалось в 1839, 1 листопада 1846 року собор освятили на честь Воздвиження Чесного Хреста. Храму надали готичних форм, які він мав в ХV-му столітті. Цікавим елементом храму став сонячний годинник на бічній стіні, в вигляді дуги із римськими числами. Він показує середньоєвропейський час. Подвір’я позаду храму, разом із будівлею, що колись належало церковній громаді, в радянській час використовувалась як автошкола, на даний там реконструйована будівля для церковних потреб та відкритий для всіх дитячих майданчик із сквером. На подвір’ї біля костелу в 2001 р. встановлено погруддя засновника угорської держави, короля святого Іштвана. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761 костел віднесений несений до Пам’яток архітектури національного значення.

Навпроти католицького собору знаходиться найстаріша світська будівля Берегова – так званий Графський двір Габора Бетлена. Одноповерховий палац барокового стилю збудований у 1629 році як одна з резиденцій трансильванського графа Бетлена. Під час національного повстання 1848 році у колишньому графському дворі розміщався сформований з місцевих мешканців загін угорської національної гвардії. В частині будівлі у 2002 році розмістився Музей Берегівщини. В музеї регулярно змінюються та поповнюються експозиції. В 2011 році в відреставрованій частині палацового підвалу був відкритий Музей виноградарства і виноробства. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761 ансамбль споруд “Графського двору віднесений до Пам’яток архітектури національного значення.

На площі Ф. Ракоці ІІ, поруч з графським двором та костелом, знаходиться приміщення поштамту, якій розмістився в колишній будівлі Королівської пошти, збудованої наприкінці ХІХ століття.

Неподалік площі Ракоці, напроти будинку пошти, на розі вулиць Шевченко та Есе Томаша стоїть українська школа, в минулому – будівля фінансово-митного управління Березького комітату, зведена в 1904 році. Біля школи встановлено пам’ятник Тарасу Шевченко.

На вулиці Шевченко знаходиться найстаріша школа міста, збудована в 1874 році як муніципальний навчальний заклад.

Навпроти школи знаходиться греко-католицька церква, збудована в 1825 році.

Вулиця Шевченка веде (через низку будинків, серед яких зустрічаються будівлі кінця ХІХ-початку ХХ століття, і один, який орієнтовно можна визначити як значно старший (XVIII ст.)) до колишньої літньої резиденції графа Шонборна. Цей палац із вежею збудовано наприкінці ХІХ століття, із розкішним внутрішнім оздобленням та парком біля резиденції. В 1913 році на базі резиденції було відкрито угорське державне винне господарство, в 1920 року за чехословацької влади палац став власністю республіканської спілки виноробів, в радянський час в 1954 тут було створено Берегівський вин завод, який випускав ряд вин, популярних на просторах СРСР, та відзначених преміями на міжнародних конкурсах. Підвали винного господарства простягаються на сотні метрів. На жаль, доступ до палацу вже тривалий час закритий, відомо, що всередині будівлі відбуваються деградаційні процеси.

Неподалік палацу розташований популярний рекреаційний комплекс з термальними басейнами «Жайворонок».

Вулиця Бетлена веде до міської лікарні, старий корпус якої є архітектурною пам’яткою чехословацької доби. Будівля в дусі конструктивізму збудована в 1936 році. У дворі лікарні знаходиться старий парк, закладений на початку ХХ століття, із 50-видами рослин. На території лікарні встановлено погруддя лікареві-хірургу та видатному виноробу Бертолону Ліннеру.

На вулиці Виноградній, що неподалік лікарні, знаходиться угорська гімназія імені Габора Бетлена, розміщена в колишньому інтернаті та гуртожитку, побудованих в 1936 році. Перед будівлею встановлено погруддя трансильванського князя Габора Бетлена. Вулиця Виноградна є старовинною вулицею із низкою підвалів, що становлять так званий Берегівський підвальний ряд. Ці підвали вириті в XVIІ –ХІХ ст. Сьогодні багато підвалів поновлюються після занепаду, в них влаштовуються дегустаційні зали.

З вулиці Виноградної можна вийти на міський цвинтар. Тут знаходяться по один бік автотраси на Іршаву римо-католицький, греко-католицький та єврейський цвинтарі, з другого – реформатський та православний. На території цвинтаря є кілька старовинних склепів, римо-католицька каплиця першої половини ХХ століття, багато цікавих старовинних надгробних пам’ятників. В 2008 році на римо-католицькому кладовищі встановлено пам’ятник на честь закарпатців, що загинули в морі під час служби на флотах різних держав.

За цвинтарем в бік від траси по пагорбу, що височіє над містом, йде доріжка, на якій залишились фрагменти бруківки першої половини ХХ століття. Доріжка виводить на майданчик на горі Керек, на якій в 2001 році було встановлено 12-метровий кам’яний Хрест на честь 2000-річчя від різдва Ісуса Христа та з нагоди 10-ї річниці незалежності України. З цього міста відкривається гарний вид на все місто.