Косонь

Косонь (населення – 2338) – село, що знаходиться на відстані 20 км від Берегово. Поблизу села розташований міжнародний пункт пропуску «Косино» на кордоні з Угорщиною. Село широко відоме розташованим в безпосередній близькості до нього оздоровчо-туристичним комплексом “Косино”.

В минулому, аж до початку ХХ-го століття, Мезекосонь (так звалося село в часи Австро-Угорщини)  була було містечком (“польовим містом”), адміністративним центром округу, якому підпорядковувалось 26 населених пунктів. Наприкінці ХІХ століття тут розташовувались  37 магазинів, 4 банківські філії, 2 друкарні, працювали ресторани та корчми. В період перебування Закарпаття в складі Чехословаччини (1919-1938 рр.) містечко  свідомо пригальмували в розвитку, а в радянський час воно поступово зрівнялось в статусі із пересічними селами. Після останньої адмінреформи село стало центром Косоньської ОТГ, що дає мешканцям надію на певне повернення свого історичного статусу.

Минулий «міський» характер видно в Косоні  й понині. Про це свідчить забудівля центральної частини села, схожа архітектурним стилем на міста Берегово чи Виноградово, із вимощеними бруківкою центральними  вулицями і несільськими будівлями.

Найстарішою будівлею села є реформатська церква. Збудований в середні віки (ХІІІ-ХIV століття) на пагорбі монастир на честь святого Ласло зробили реформатським в 1552 році, коли в цю конфесію перейшло все село. Церква була перебудована в період між 1642 та 1654 роками, набувши ознак ренесансного стилю. Стіни церкви висічені з каменю, в основі храму розташований склеп, в якому поховано низку заможних людей та бувших пасторів.  Реформатська церква села Косонь занесена до переліку Пам’яток архітектури місцевого значення. На території церкви поховано директора місцевої школи Даніела Лукача (1843 – 1909).

Католицька громада відновилась в селі в 1750 році, в 1754-му  була побудована невеличка церква. В 1832 році звели нову, більшу церкву з каменю. В 1880 році храм збагатився вежею.

Поруч із цим храмом зберігся старовинний винний підвал  та приміщення для виноробних операцій. Колись  Косонь славився своїми виноробними традиціями та величезними підвалами. Місцеві вина відрізнялись високою якістю, а виноград, що ріс на вулканічній горі, був хорошою сировиною для  ігристих вин та експортувався з цією метою до Італії. На жаль, на даний час більшість підвалів зруйновано, або перебувають у стані вичікування кращих часів.

Дуже цікавим є палац Етвешів, який лежить під пагорбом з католицьким храмом. Це найстаріша світська будівля села та один з найстаріших взірців цього архітектурного виду не лише в Берегівському районі, але й в цілому Закарпатті. Цю одноповерхову садибу збудувала в 1703 році родина Рац. Сьогодні на тильній стіні будівлі можна побачити родинний герб Раців з цифрами «1768». Після смерті землевласників спадкоємцями стала сім’я Етвеш. На початку XX столітя від Етвешів палац орендував заможний єврей Меньгерт  Клейн. В кінці 1920-х до особняку з двох кінців добудували крила в асиметричному порядку, надавши будівлі незвичної форми. В радянській час в садибі діяв  дитячий садочок, пізніше амбулаторія. Згодом стан будівлі сильно погіршився і її було закрито. Палацеві загрожувала руйнація, та на щастя, в наш час його передали в майно громаді реформатської церкви, після чого відремонтували.  На жаль, в ході подальшої реставрації палац дещо втратив автентичний вигляд, до того ж, доступ до нього перекрили глухим парканом.

(Фото 2012 року)

В центрі села, в скверику, в 1991 році встановлений меморіальний пам’ятник на честь односельчан, загиблих  в 1944-му в ході сталінських репресій.