Астей
Село Астей (в радянській час – Лужанка, населення – 677 чоловік) знаходиться на відстані 6 км від районного центру, безпосередньо біля державного кордону України з Угорщиною. У 1988 році тут відкрили пункт перетину державного кордону, через деякий час пункт отримав статус міжнародного. З угорського боку знаходиться пункт пропуску «Берегшурань». Можна стверджувати, що з Астея для багатьох в’їжджаючих в Україну з Угорщини починається і Берегівщина, і Закарпаття, і вся наша держава.
Визначних місць в селі небагато. Варта уваги місцева реформатська церква, зведена замість дерев’яної в 1829-1831 рр. Вежу-дзвіницю з дерева збудовано в 1830 р.
Стара будівля сільської школи зведена в 1920 р., в чехословацький період. Тепер в приміщенні діє дитячий садок. На стіні школи з 2010 р. висить меморіальна дошка, присвячена першим вчителям села Астей після ІІ світової війни, Ф. та М. Чайкович, роботи народного умільця Степана Нодя.
В 1991 р. на сільському цвинтарі встановлений пам’ятник загиблим воїнам в Другій світовій війні та жертвам сталінського режиму.
При в’їзді до села встановлений пам’ятний знак, виготовлений в 2010 році з дерева місцевим священиком Почаї Вінце. Містить напис угорською мовою «Вітаємо в Астеї»
Неподалік знаходиться пам’ятник, що зображує короля Святого Іштвана. Скульптура, яку виготовили з дерева народні умільці Іштван Елек–старший та Іштван Елек-молодший, була урочисто відкрита 20 серпня 2006 р.
На території сільського футбольного поля знаходиться скульптура «Піч», що символізує народні традиції села Астей. Її виготовив в 2011 р. з цегли та глини народний умілець Степан Нодь. Біля цієї пічки на початку осені проводиться “День переца” – солоного кренделю, який традиційно багато років випікають в цьому селі. В 2014 році в селі започаткували також Фестиваль гурки та ковбаси.
