Мужієво

Село Мужієво (населення – близько 2 000 чоловік,  розташоване за 7 км на південний схід від Берегово та за 2 км від залізничної станції Боржава) насамперед асоціюється із  золоторудником, а також ягодами та фруктами, які достигають тут, завдяки мікроклімату місцевих пагорбів, раніше, ніж у всьому регіоні. Але це не всі принади села – воно ще й насичене історичними пам’ятками.

Справжнім символом Мужієва є руїни костелу Іоана Хрестителя, які можна побачити в полі неподалік від дороги, при в’їзді в село зі сторони Берегова. Руїни ці унікальні вже тим, що на Закарпатті, по суті, немає інших зруйнованих та невідновлених храмів. Є низка розкопаних фундаментів стародавніх церков, є кілька вцілілих, та вже непрацюючих, а от щодо залишених в напівзруйнованому стані – таких практично нема.

Костел   Іоана Хрестителя був збудований у 12-му столітті, перша згадка  датується 1337 роком. Є версія, що тоді  храм був відновлений після попередньої руйнації. Католицький храм в 16-му столітті був перетворений на протестантський, а трагічного для краю  1657 року був зруйнований рейтарами польського князя Любомирського (який мстився трансильванському князю Д’єрдю Ракоці ІІ за його похід на Польщу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761 руїни  костелу Іоана Хрестителя занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як Пам’ятка архітектури національного значення.

На щастя, храм  не повторив долі іншої споруди Мужієва, яка зникла назавжди. В 50-х роках 20-го століття зусиллями тодішнього голови колгоспу був розібраний на будматеріали палац поміщика Гуняді, зведений у 17-му столітті. Двоповерхова будівля в стилі бароко залишилася лише на старовинних світлинах.

На щастя, наразі збереглася одна, без перебільшення, унікальна пам’ятка, пов’язана з родиною Гуняді – надмогильний знак, під яким похований… кінь.

В 1717 році в ході тодішніх геополітичних ігрищ за наказом  турецького султану Ахмета ІІІ кримські татари разом із молдавськими гайдуками вдерлися в Угорщину (з метою відволікти сили кількох європейських феодалів від оборони Белграду). В ході того набігу було захоплено і пограбоване місто Севлюш (Виноградово) та Королево, загроза висіла над Берегсасом. Мобілізована місцева знать разом із своїми людьми, як могла, чинила опір.  В числі оборонців був і мужієвський поміщик з роду Гуняді. В одній із невеликих за масштабами битв татари оточили його та поранили. Аж раптом кінь вирвався з оточення та виніс свого вже, здавалося б, приреченого господаря.

Татари невдовзі відступили, не захопивши Берегова, дізнавшись, що їх турецькі керівники програли битву під Белградом. Відступаючих загарбників жорстоко покарали в засідці в Карпатах, перебивши більшість з них. А вдячний за порятунок поміщик Гуняді все життя дбав про найліпші умови для свого коня, а як той помер, поховав вірну тварину у парку свого палацу, і поставив надмогильний знак – тригранний, видовжений як стовбур, камінь. Цей знак і тепер можна побачити за зеленим парканом  консервного заводу.

Цікавим є ще один храм у Мужієві – католицький (згодом перейшов до реформатів), побудований в стилі  пізньої готики у XV столітті в якості міцної кам’яної споруди, укріпленої контрфорсами. Поруч із храмом стоїть дерев’яна каркасна двоярусна дзвіниця,   добудована у XVIII столітті.  Дзвіниця занесена до реєстру Пам’яток архітектури місцевого значення. З вершини пагорбу, на якому стоять церква та дзвіниця, відкривається гарний вид на село.

Потенційною принадою села є також підвали колишнього винрадгоспу, які зараз не використовуються та закриті для відвідування